ТИША НАВКРУГИ
Музика О. Богачука
Тиша навкруги,
Сплять в росі луги.
Тільки ти, і я,
Й пісня солов’я.
Приспів:
Розкажи мені,
Любиш ти чи ні?
І в очах сія:
«Я — навік твоя!»
Скільки я пройшов,
А тебе знайшов
У своїх краях,
Ластівко моя!
Приспів.
Згасла вже зоря,
Пісня солов’я,
Лиш любов сія —
І твоя, й моя.
Приспів.
ТРОЯНДИ НА ПЕРОНІ
Музика А. Горчинського
На пероні, на люднім пероні,
Де розлуки і зустрічі плачуть…
Хтось розсипав троянди червоні,
І, здається, ніхто їх не бачить.
Приспів:
А троянди полум’яні
До людей пелюстками кричать:
Ми — не квіти, ми — кохання,
А кохання не можна топтать!
В моїм серці — чи біль, чи то смуток,
Не зустріла мене і сьогодні…
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.
Приспів.
На пероні, на тихім пероні
Вже не чути далекого стуку…
Хтось розсипав троянди червоні,
Чи то зустріч свою, чи розлуку.
Приспів.
Анатолій Горчинський пригадував, що коли був на львівському вокзалі, то побачив пару, яка посварилася прямо на пероні. Розгнівана дівчина жбурнула подаровані хлопцем квіти і їх нещадно топтали перехожі. Тоді йому дуже захотілося написати про це пісню, та він все ж таки був музикантом, та не поетом.
«Був би я поетом, відразу ж би написав такого вірша – подумалось мені в той час. Але емоційно пережитий сюжет мучив мене досить довго. А ж поки випадково (тепер я знаю, що не випадково) не взяв у руки збірочку віршів невідомого мені волинського поета Олександра Богачука. Найцікавіше, що відразу відкрив книжечку на потрібній сторінці. Боже! Ніби написано на моє замовлення. Я взяв у руки гітару – і так народилася пісня», – розповідав композитор.
ДЕ ЯСНІ ЗОРІ
Мелодія О. Богачука
Там, де ясні зорі, там, де тихі води,
Я шукаю пісню чарівної вроди.
Вийди, моя пісне, виглянь із-за гаю,
Синіми очима весняного краю.
Приспів:
Дай нам доле щедрих літ,
Серце з піснею зведи,
Щоб любові перший цвіт
Сяяв нам назавжди!
Вийшла пісня з гаю та й пішла луною,
Доки серце маю — будеш ти зі мною!
Той хто має пісню, що співала мати,
Не забуде стежки до своєї хати.
Приспів.
Дай нам доле щедрих літ,
Серце з піснею зведи,
Щоб любові перший цвіт
Сяяв нам назавжди!
Приспів.
РОЗПЛЕТИ СВОЮ ЧОРНУ КОСУ
Музика А. Горчинського
Розплети свою чорну косу
І накрий мені очі нею…
Я у пісню її понесу
І цілунками залілею.
Приспів:
Чорна коса, вечірня роса,
Свято моєї любові.
Чорна коса, вечірня роса,
Завжди моя і зі мною.
Розплети — хай на вії впаде
Запашна твоя чорна тиша…
Примани, припади до грудей,
Моя грішнице найсвятіша.
Приспів.
Розплети нерозплетену ніч,
Заведи мою мрію в казку…
І вустами вуста мої клич,
Приголублюй до ласки ласку.
Приспів.
Розплети свою чорну косу
І накрий мені очі нею…
Я у пісню її понесу
І цілунками залілею.
ЖУРАВЛІ
Музика І. Сльоти
Журавель курличе,
Журавлиху кличе:
— Журавлихо-мати,
Час нам відлітати.
Кру-кру-кру-кру,
Час нам відлітати.
Розгойдалось море,
Котить сині гори.
В небі клин за клином
Лине в даль невпинно.
Кру-кру-кру-кру,
Лине в даль невпинно.
Чути, журавлиха
Промовляє стиха:
— Ой журавлю милий,
Більш не маю сили…
Кру-кру-кру-кру,
Більш не маю сили.
— Сядь мені на крила,
Бачиш острів, мила,
Там усі спочинем,
Потім знов полинем.
Кру-кру-кру-кру,
Потім знов полинем.
— Ой не треба, друже,
Краще тут помру вже,
Щоб мені був видний
Завжди берег рідний.
Кру-кру-кру-кру,
Завжди берег рідний.
ТИХО ПАДАЄ ЦВІТ
Музика К. Домінчена
Біла хата в саду,
Біла хата, як лебідь у морі.
Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов’їному хорі.
Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов’їному хорі.
Тихо падає цвіт,
Тихо падає цвіт, наче роси…
Скільки весен і літ
Я шукав твої очі і коси…
Скільки весен і літ
Я шукав твої очі і коси…
Не сумуйте, сади,
Не сумуйте уранці за цвітом:
Так буває завжди,
Як весна покохається з літом.
Так буває завжди,
Як весна покохається з літом.
СКРИПКА
Чиє то серце в скрипці б’ється?
Чия сльоза в струні щемить?
Радіє, плаче, і сміється,
І тужно чайкою квилить…
Згадалась ніч і ти, бентежна,
Немов на хвилі голубій,
Необережно обережна
І вся затаєна в собі…
Мовчали очі й не мовчали,
А в грудях мліли солов’ї.
О мій незвіданий причале,
Причаль до вуст уста мої!
Дай ласки світлої, такої
Ніким не випитої ще:
П’янкої, млосної, терпкої,
Щоб душу вищебетав щем.
Чи чуєш ти, жаго жадана,
Нічної тиші заметіль,
Як болем скрипка тонкостанна
Загоює свій власний біль?
Чиє то серце в скрипці б’ється?
Чия сльоза в струні щемить?
Радіє, плаче, і сміється,
І тужно чайкою квилить.
ІДУ Я РОСАМИ
Музика В. Верменича
Іду я росами ногами босими,
Жену попереду туманів череду.
А чайка крилами майнула білими
І доторкнулася далеких мрій.
Кого, кого, кого, кого
Шукаєш вранці на зорі?
Кого, кого, кого, кого
Гукає чайка угорі?
І зупинився я, і задивився я,
Як перші промені несли тепло мені.
А мрії зграйкою пливли за чайкою,
І незабудками цвіла блакить…
Кого, кого, кого, кого
Чекаєш ти у тиху мить?
Чого, чого, чого, чого
Занило серце — і болить?
ЦВІТ РОСИ
Нема в житі ніжнішої краси,
Коли зоріє в лузі цвіт роси.
Зоріє в нім веселками всіма
Весна і літо, осінь і зима.
Його не купиш і не продаси,
Не визбирає око з-під коси.
Собі не заховаєш крадькома,
А доторкнися — і нема, нема…
Його зібрати може у букет
Лише душею істинний поет,
І оживе у пісні цвіт роси
Любов’ю непорочної краси.
ДИМИТЬ ТУМАН
Музика Г. Майбороди
Давно-давно відплакали вдовиці,
І дим війни розтав у зморшках ран.
А мати жде, і біль пече зіниці.
Димить туман,
Димить туман…
Дістала знов із скрині вишиванку,
Що так любив носити син Іван.
Згасає день в манливому серпанку —
Димить туман,
Димить туман…
На ній цвіте незламана калина,
Блакить озер і колосистий лан.
І мати знов хова сорочку сина.
Димить туман,
Димить туман…
День догорів, як маки на покосах,
Сорочка жде, коли ж прийде Іван.
І ніч не спить, не спить
на сивих косах.
Димить туман,
Димить туман…
ПРИСНИЛОСЬ МАТЕРІ
Музика І. Сльоти
Приснилось матері, що ожили солдати,
Які стоять одягнені в граніт…
Приснилось матері: іде один до хати
І раптом зупинивсь біля воріт.
Чого не йдеш? Чого стоїш, мій синку?
Чи мало настоявся край путі?..
Вже скільки літ не знаєш відпочинку!
Вже скільки літ чекаю в самоті!
Приснилось матері, що привела в оселю.
Він автомат поставив у куток.
І, мовчки скинувши запилену шинелю,
Узяв у руки скрипку і смичок.
Вустами струн почав розповідати,
Як він ішов додому крізь грозу.
І в тихім сні, у сні ридала мати
І витирала радості сльозу…
Приснилось матері, що подала сніданок,
І син присів, і сперся над столом.
Та раптом променем зашелестів світанок —
І сон розтав, як роси за селом.
«Чи це мана?» —
й самі побігли ноги.
«О, де мій син?!» —
і впала край воріт…
А в далині, де сходяться дороги,
Стояв солдат, одягнений в граніт.
КЛИЧЕ СПАЛЕНА ПІСНЯ
Музика В. Чинча
Хто бачив Майданек, той бачив ті стіни,
Що слухали пісню одного хлопчини…
Він склав її просто, як серце складало,
Співав її просто, як серце співало:
«Мамо,
чи чуєш мене ти, мамо?
Мамо!
Я хочу до тебе прийти!
Мамо!!
Я рвуся до тебе, мамо!!
Але не пускають колючі дроти!!!»
Бараки, бараки — живі домовини…
Націлились дула у пісню хлопчини.
А сонце, як рана, спливає за гаєм.
Ще крок — і могила.
А хлопчик співає.
«Мамо,
чи чуєш мене ти, мамо?
Мамо!
Я хочу до тебе прийти!
Мамо!!
Я рвуся до тебе, мамо!!
Але не пускають колючі дроти!!!»
Хто був той хлопчина — Іванко чи Янек,
Хай скаже вам попіл —
той сивий Майданек.
Я чую, я чую, двадцятий мій віче,
Як спалена пісня щовечора кличе:
«Мамо,
чи чуєш мене ти, мамо?!»
ТУМАНИ
Музика М. Седлярука; П. Свіста
Запалює люльку туман сивочолий,
Димить, наче дума поліська…
Достиглим колоссям гойдається поле,
А в озері — неба колиска.
Приспів:
Стою над озерною тишею,
А в згадках та чорна гроза.
Душею і серцем світлішаю,
Лиш очі туманить сльоза.
Тумани, тумани і роси,
Тумани, мов сиві лани.
А може, то мамині коси,
Що батька чекали з війни?
Дивлюся, як вчаться літати лелеки,
Як даль обіймають крилята.
І хмарка запахла дитинством далеким,
І теплою м’ятою — хата.
Приспів.
Вечеряє обрій хлібиною сонця,
І день на добраніч гніздиться…
Наснилось кохання дівчатам і хлопцям,
І тільки туманам не спиться.
Приспів
ПІСНЯ СИВОЇ ТУГИ
Музика А. Андрухова
Стала мати вночі край вікна,
Защеміло в очах мимоволі…
Задивилася мовчки вона
На вершечок тополі.
Сплять з лелеками лелі малі,
Сняться хмари їм білі-білі.
Доти з матір’ю, доки в кублі,
Доки крила безкрилі.
Колихала синів — і нема.
Розлетілись, хто нижче, хто вище.
А тепер серед ночі сама
Сиву тугу колише.
Де ж ви, де ви, сини-силачі?
Хоче мати від вас небагато.
Виглядаючи, кличе вночі:
«Хоч приїдьте на свято!»
Стала мати вночі край вікна,
Білить місяць побілені коси.
І ховає в долоні вона
Крик очей безголосий.
Сплять з лелеками лелі малі,
Сняться хмари їм білі-білі.
Доти з матір’ю, доки в кублі,
Доки крила безкрилі.
Я ПІСНЯМ ДАРУЮ КРИЛА
Музика В. Горностая
Я пісням дарую крила,
А собі лишаю жаль…
Де ж та пісня заблудила,
Що тобі послав я вдаль?
Приспів:
Були розлуки і чекання,
Ласкаве сонце і гроза.
Якого кольору кохання,
Такого кольору сльоза.
Щось так важко душу тисне.
Не дають спокою сни.
Повернися, моя пісне,
Все замріяне верни.
Приспів.
Я пісням дарую крила
І співаю знов і знов.
Хоч та пісня заблудила,
Не заблудиться любов.
Приспів.
ВСТАНЬ, КОЗАЦЬКА СЛАВО
Музика І. Сльоти
Встань, козацька славо, засвіти знамена,
Гордо й величаво піснею промов:
Ой ти, Україно, купино священна,
Ми твоя надія, віра і любов.
Нас благословляють береги Дніпрові,
Заповіт козацький в серці берегти.
Ой ти, Україно, скільки сліз і крові
Тут було пролито, щоб не вмерла ти.
Всі ми твої діти й підем за тобою.
Чуєш, сурма грає — кличе волі час.
Ой ти, Україно, будь завжди собою,
І ніхто ніколи не здолає нас.
Встань, козацька славо, засвіти знамена,
Сонцем звий хоругви в небо голубе.
Ой ти, Україно, купино священна,
Хай біда і лихо обмине тебе!
МОЯ РОДИНА — УКРАЇНА
Моя родина — Україна,
Нащадки славного Дніпра.
Сідлаймо долю —
Та на волю
Пора нам, вершники, пора.
Єднає нас, браття,
Козацьке завзяття,
Любов’ю окрилює груди.
Бо нашому роду —
Нема переводу,
Нема і ніколи не буде.
Моя родина — Україна,
Якої ворог не зборов.
Трьома перстами —
Завжди з нами
Надія, віра і любов.
Моя родина — Україна,
Бандури дзвін на всі лади.
Даруй нам, доле,
Щедре поле,
Здоров’я із роси й води.
Єднає нас, браття,
Козацьке завзяття,
Любов’ю окрилює груди,
Бо нашому роду —
Нема переводу,
Нема і ніколи не буде.
УКРАЇНО, РІДНА УКРАЇНО!
Музика І. Сльоти
Україно, рідна Україно,
Звідки ти взяла таке ім’я?
Гей-гей!
Може, знає пісня журавлина?
Може, знає пісня солов’я?
Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох,
Щебече скрипками в гаю.
Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох,
Я рідну пісню пізнаю.
Україно, рідна Україно,
Скільки світла на твоїм чолі!
Гей-гей!
То ж про тебе пісня журавлина
Задзвеніла радісно в імлі.
Кру… Кру… Кру… Кру…
Бринить бандурами, бринить.
Кру… Кру… Кру… Кру…
Сіяє сонячна блакить.
Украйно, рідна Україно,
Над житами сонечко встає.
Гей-гей!
І тобі зозуленька невпинно
Щастя й долю радісно кує.
Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку,
Зліта веселками, зліта.
Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку,
Живи, Вкраїно золота!
ЩЕДРИК
Музика І. Сльоти
Щедрик, щедрик, щедрівочко,
Йди з хати до хати
Добрих друзів добрим словом —
Серцем привітати.
Пироги, вилазьте з печі,
Наливайтесь, вина.
Добрий вечір, щедрий вечір,
Мати Україна.
Килим, килим, веселочко,
Клич гостей в оселі,
І співанкою гучною
Піднімись до стелі.
Стали в парі, стали в парі
Стрілочки-сестриці.
Вище чари, повні чари.
Чари-чарівниці.
Вітер басом, вітер басом,
А скрипками — хуга.
Бубон місяця нагрівся
Від пруга до пруга.
Сніговиця білолиця
І Мороз червоний —
Руки в боки й вихилясом —
Аж регочуть гони.
Хто там, хто там в шибку стука?
Може, гість далекий?
Може, змерзли біля вікон
Молоді смереки —
То щедрівка-мандрівочка
Йде з хати до хати…
Добрий вечір, щедрий вечір,
Україно-мати.
ЗАСПІВАЙ МЕНІ, МАМО
Музика М. Корейчука
Заспівай мені, мамо моя,
Як, бувало, колись над колискою,
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
Заспівай,
Заспівай,
Заспівай мені, мамо моя!
Чи то сни, чи то, мамо, не сни:
Хтось щовечора стука в вікно мені,
І зітхають всю ніч ясени,
І гойдаються місячні промені.
Чи то сни,
Чи то сни,
Чи то сни, чи то, мамо, не сни?
Заспівай мені, мамо, про те,
Що приходить до нас, не питаючи,
І без кореня в серці росте,
І без цвіту цвіте, розквітаючи.
Заспівай,
Заспівай,
Заспівай, що без цвіту цвіте.
ОЙ ЧОГО ТИ, ЧАЙКО
Музика І. Сльоти
Ой чого ти, чайко,
Пташко сизокрила,
Із плачем кружляєш,
Падаєш до ніг?
Ти ж не бійся, чайко,
Не бентежся, мила,
Я не заберу їх —
Діточок твоїх.
В мене теж синок є —
Пташеня кохане,
І не раз в тривозі
Я не сплю й сама,
Щоб не впали громом
Чорні урагани,
Щоб очей не вкрила
Чорнокрила тьма.
Ой чого ти, чайко,
Пташко сивокрила,
Із плачем кружляєш,
Падаєш до ніг?
Ти ж не бійся, чайко,
Не бентежся, мила,
Я не заберу їх —
Діточок твоїх.
СОЛОВ’Ї НАД ВИЖВОЮ
Музика М. Стефанишина
Солов’ї над Вижвою,
Солов’ї над Вижвою,
Пелюстками срібними
Щебет осипається.
Вишня шепче з вишнею,
Вишня шепче з вишнею:
Солов’ї кохаються,
Солов’ї кохаються.
Вийди на побачення,
Сядем під сокорами,
Де в тумані білому
Вечори купаються.
Будем серцем слухати,
Як в гаю під зорями
Солов’ї кохаються,
Солов’ї кохаються.
Солов’ї над Вижвою,
Солов’ї над Вижвою,
З нашими цілунками
Щебет їх зливається.
Вишня шепче з вишнею,
Вишня шепче з вишнею:
Солов’ї кохаються,
Солов’ї кохаються.
ЗАЦВІЛИ ЧЕРЕШНІ
Музика Г. Майбороди
Зацвіли черешні на високій кручі,
Знов пливуть у небо білі паруси.
А внизу, на схилах, явори дрімучі,
Велетні поліської краси.
А внизу, на схилах, явори дрімучі,
Велетні поліської краси.
Вітерець шепоче веселковим нивам,
І зелений гомін лине до села.
Збігла на долину стежечка грайлива,
І тебе до мене привела.
Збігла на долину стежечка грайлива,
І тебе до мене привела.
Зацвіли черешні на високій кручі,
Знов пливуть у небо білі паруси.
Я слова шукаю ніжні і жагучі,
Як в гаю пташині голоси.
Я слова шукаю ніжні і жагучі,
Як в гаю пташині голоси.
А ЗОЗУЛЯ КУЄ
Музика Г. Майбороди
Я додому іду, я іду до тієї хатини,
Де, як маковий цвіт, промайнуло дитинство моє.
За літами літа пролітають ключем журавлиним,
А зозуля кує, а зозуля кує…
Я додому прийшов, я прийшов до тієї хатини,
Що давно вже нема, тільки ясен стоїть на виду.
І здалося мені, втерла очі краєчком хустини
Біла вишня в саду, біла вишня в саду.
Де б на світі не був, я вернусь до тієї стежини,
Що в дитинство веде і спокою душі не дає.
За літами літа відлітають ключем журавлиним,
А зозуля кує, а зозуля кує…
НЕЗАБУТНЯЯ
Музика М. Дацика
Знають тільки зорі, знають тільки квіти,
Як тебе люблю я, хоч і не моя.
Як без тебе бути, як без тебе жити,
Як тебе забути і твоє ім’я?
Що вам, хмари, сниться, що вам сниться, хмари,
Як вітри дрімають і туман мовчить?
Важко жить на світі без своєї пари,
А ще важче в парі жити й не любить.
Сплять в листочках роси, як в колисці діти,
Защемів у серці щебет солов’я.
Як без тебе бути, як без тебе жити,
Як тебе забути, незабутняя?
А ЧАС НЕ ЖДЕ…
Допоки нас чекають наші мами,
І доки виглядають нас батьки,
Провідуймо, та не лише листами,
Хоч дорогі їм і скупі рядки.
Коли неждано вдарять дзвоном далі,
Тоді на все, на все знайдемо час
Але ні сльози, ні вінок печалі —
Уже ніщо не виправдає нас.
Заниє жаль у щедрім слові «мамо»,
І чайкою здригнеться синя вись.
Провідуймо і завжди пам’ятаймо,
Що можем запізнитися колись.
НЕЗАБУДКИ
Музика І. Сльоти
Знов твоїми очима
Незабудки цвітуть,
Як любов невгасима,
Що не можна забуть.
Між двома берегами,
Пропливає печаль.
А літа за літами
Відлітають у даль.
Приспів:
Незабудками ночі,
Незабудками дні,
Незабудками очі
Завжди сняться мені.
Нерозвіяний смуток
Затуманює сни.
Милий цвіт незабудок —
Цвіт моєї весни.
Як мені повернути
Найщасливіші дні?
Уст твоїх доторкнутись
Наяву а не в сні!
Приспів.
ОЧІ
Музика Б. Веселовського
Мовчать… А так багато кажуть…
Єдиний блиск — і ніч, як день.
Мовчать… А більше, більше важать,
Ніж пуд словесних теревень.
Мовчать… А крику їх не чути,
Черкнуть по серцю — й день як ніч.
І той без крику крик закутий
Рве протиріччя протиріч!
Болять… А біль, немов обценьки,
Стискає стогони розпук.
Одна сльоза, мала-маленька —
А скільки мук, а скільки мук!
ДИВОЦВІТ
Музика В. Герасимчука
Зацвіла моя калина край села,
І душа моя в калині розцвіла.
Білим полум’ям і росами дібров
Освятилася навік моя любов.
Я любов’ю обіймаю цілий світ,
Для закоханих дарую дивоцвіт —
Чари краю, чари рідного тепла.
Щоб любов у них калиною цвіла.
Запалала та калина чарівна,
Налила мені червоного вина.
Будь здорова і щаслива у житті,
І світи мені зорею на путі…
Я любов’ю обіймаю цілий світ,
Для закоханих дарую дивоцвіт —
Чари краю, чари рідного тепла,
Щоб любов у них незгасною була.
ОЙ ТИ, ДОЛЕНЬКО-ДОЛЕ
Музика І. Сльоти
Чом та зірка далека тремтить опівночі?
Чом роса світанкова на стеблині бринить?
Ти поглянь в мої очі, засмучені очі,
І вони тобі скажуть, і вони тобі скажуть,
Чому серце болить.
Хоч і клен до безтями кохає тополю,
Та у мріях тополі тільки ясен сія,
Не зі мною, а з іншим звінчала ти долю,
Але доля без долі, але доля без долі
Залишилась твоя.
Ой ти, доленько-доле, порадь, що робити,
Хоч і я не самотня, а душею сама.
Важко жити без пари і мовчки любити.
А ще важче у парі, а ще важче у парі,
Як любові нема.
ОЙ ВИ, СНИ СОЛДАТСЬКІ…
Мелодія О. Богачука
Не тужи ти, зимо, не зітхай вітрами,
Нишком-тишком клич собі сніги.
Не буди солдатів, коли сняться мами,
Сняться рідні ниви і луги.
Може, кароокі дивляться їм в душу
І шепочуть жадібні слова.
Той свою Катрусю, той свою Катюшу
Пригорта до серця і співа.
Ои, ви, сни солдатські, мов ті літні ночі,
Милі і короткі ваші сни.
Ще не спали мрії, ще не спали очі,
А труба вже кличе з далини.
Дні ідуть за днями, вдягнені в шинелі,
І стискають міцно автомат.
Десь далеко отчі затишні оселі,
Десь далеко усмішки дівчат…
Втомлені солдати сядуть на привалі,
Защебече солов’єм баян.
Думи розколише, розгойдає далі,
І розчеше промені туман.
Не тужи ти, зимо, не зітхай вітрами,
Нишком-тишком клич собі сніги.
Не буди солдатів, коли сняться мами,
Сняться рідні ниви і луги.
ХВИЛІ СВІТЯЗЯ
Музика Л. Лядової
Хвилі Світязя з тихим берегом
Шелестять, ніби ліс.
Вечір місяця срібним келихом
Нам на щастя підніс.
Ой ти, Світязю, неозорий мій,
Засинай, засинай.
Ми на човнику поговоримо,
Як з любов’ю весна.
Хай ніжно сплескує
Хвиля під веслами,
Сяє зорями, кличе зорями
Чарівна далина.
Теплим леготом, теплим леготом
Вітерець повіва.
Жду-чекаю я, жду я з трепетом
Найніжніші слова.
Весла крилами, весла крилами
Мерехтять над човном.
Нам лілеями сніжно білими
Впало небо на дно.
Місяць хилиться, нахиляється,
І пішов за вітряк
Хто голубиться, хто кохається —
Тому видно і так.
ПІСНЯ ПРО ЛУЦЬК
Музика М. Стефанишина
Вітерець із лугів повіває,
Синя даль мерехтить у зірках.
І над Стиром,
І над Стиром розквітає
Наше місто, рідне місто у вогнях.
Задивився Луцьк на вроду,
Задивився у срібну ріку.
Ще не був,
Ще не був таким він зроду
Молодим на своєму віку.
А як обрій на світанку
В променистому вінку,
Зустрічають,
Зустрічають волинянку
Переливи у садку:
Тьох-тьох-тьох-тьох,
Ку-ку-ку…
Юні липи з каштанами мріють,
Мов закохані, шепчуть вони,
Навіть зорі,
Тихі зорі душу гріють,
Коли з рідної нам сяють вишина,
Де на світі ми, друзі, не будем,
Не забудем, як пташка дібров,
Наше місто,
Рідне місто не забудем,
Наче першу незабутнюю любов.
ЖАРТУВАЛИ ВІТРИ…
Музика В. Горностая
Жартували вітри, жартували
з хмариною,
Називали її в цілім світі єдиною.
Вітерець-пустунець ніжив душу
півшепотом.
Серце билося в ній соловейковим
щебетом.
А крутій-буревій брав на руки
леліючи,
І кружляв — аж вона вся щеміла
п’яніючи.
Втік вітрець-пустунець і сховався
під стріхою,
А крутій-буревій грався з іншою
втіхою.
Жартували вітри, жартували
з хмариною,
Називали її в цілім світі єдиною.
Заламала вона білі руки,
як факели…
Жартували вітри, а хмариночка
плакала.
ЗЕМЛЯ МОЯ
Мелодія О. Богачука
Земля моя заквітчана,
Всміхається, як дівчина,
А ниви переливами —
Веселками вродливими.
Тут син і я, тут батько мій
Плекаєм щастя — хліб святий,
Що сонячно під росами
Простелиться покосами.
Земля моя — любов моя.
Ти вічна пісня солов’я.
Свої з’єднали долі ми
І радістю і болями.
Тут дід і прадід мій
Не раз ішли за тебе в бій.
Болиш мені ти ранами —
Високими курганами.
Коли життя колоситься,
До серця пісня проситься.
І доки поле родить нам,
Не буде переводу нам.
Тут правнук мій, нащадок мій
Збере врожай із наших мрій.
І ми озвемось голосом —
Безсмертним щедрим колосом.
ЧИ ДОВОДИЛОСЬ ВАМ ЧУТИ
Музика А. Андрухова
Чи доводилось вам чути,
Як воркують голуби:
«Лиш одну ти, лиш одну ти…»
«Лиш одного,
Дорогого,
Вибирай і полюби».
І до голуба голубка
Приголубилася крилом:
«Будьмо разом, чуєш, любко?..
«Чую милий,
Сизокрилий…»
І майнули над Дніпром.
Аж до сонця на вінчання
Понесли любові цвіт,
Щоб завжди було кохання,
Променисте,
Вірно-чисте
І високе, як зеніт.
ПІСНЯ ВІРНОСТІ
Музика К. Котенка
Наснись мені калиною в саду,
Тим першим цвітом, чистою росою…
І я до тебе піснею прийду,
І пригорнуся до сльози сльозою.
Приспів:
А пісня та моя —
І радість, і печаль,
Душі моєї спів
На всі світи,
То чари солов’я
І журавлиний жаль,
То ти, єдина, ти,
І тільки ти.
Прийди у сни і тихо усміхнись,
І припади жагучими вустами.
Озвись моєю піснею, озвись —
І далина скоротиться між нами.
Приспів.
Наснись мені над обрієм весни
Близькою і далекою зорею…
О ні, ти не приходь лише у сни,
Прийди назавжди, будь навік моєю.
Приспів.
КОЛИСКОВА
Музика А. Андрухова
В ніч найсвітлішу, в ніч найгустішу
Бачу, як висне колиска…
Тишу гойдає, розгойдує тишу
Ніжна рука материнська.
Явір шепоче і шепче ліщина,
Рідна ліщина поліська…
В кожної птахи є мила пташина —
Ніжна любов материнська.
Хмарка у сні обнялася з туманом,
Спить над дібровою низько…
Хмарка не хоче, щоб хмарилась рано
Ніжна краса материнська.
Бачу приплющені втомлені очі.
Чую здалека і зблизька:
Тишу колише, гойдає щоночі —
Ніжна рука материнська.
МАТИ
Мелодія О. Богачука
Скрипить серед ночі колиска,
Мов човник, гойдається в тиші.
Зірок розв’язалася низка —
Й розсипалась ген на узвишші.
І де та згубилася нитка,
Що нижуть на неї перлини?
А може, хмаринка-лебідка
Змотала в клубок лебединий?
І котиться він понад гаєм,
Сідає на плечі берізкам
І слуха, як мати співає
І тишу колише колиска.
Засни, моя радість і муко,
Засни, моя доле і втіхо…
А дятел в годиннику стука:
І стало на світі, так тихо.
…Світанок вже скоро, вже близько,
Тумани розмотують сіті.
Заснула і мати, й колиска…
Й здається, що тихо, так тихо на світі.
Немає святішої хвилі,
Ніж та недоторкана тиша,
Як падають зорі доспілі
Й дитя біля матері дише.
БАТЬКОВА КРИНИЦЯ
Музика В. Горностая
Край дороги батькова криниця,
Батькова джерельна глибина.
Чую, як водиченька-водиця
Дзвонить із невидимого дна.
Сплять натомлені тривоги.
Згасли проліски зірниць.
Дзвонять дзвони край дороги,
Дзвони батькових криниць.
Край дороги батькова криниця,
Б’ється над криницею пташа.
Чи води схотілося напиться?
Чи то, може, батькова душа?
Край дороги батькова криниця,
Кличе причаститися мене.
Поклонився тихо, як годиться,
Джерело черпаю чарівне.
Край дороги батькова криниця,
Край дороги, край села
Залишилась батькова криниця,
Як сирітонька сама…
ДОБРИЙ ВЕЧІР, ВЕЧОРЕ
Музика М. Дацика
«Добрий вечір, вечоре, —
Кличе нічка з гаю, —
Я на тебе, вечоре,
Цілий день чекаю».
«Де ми, нічко-ніченько,
Будем ночувати?..»
Ще й шумить, на лишенько,
Очерет вусатий.
«Я для тебе, милого,
Князю мій коханий,
Біля гаю тихого
Простелю тумани».
Обіймалась ніченька
З вечора до рання,
Засівала личенько
Зорями кохання.
Край віконця сонечком
Виглянула мати:
«Ой ти, нічко-доченько,
Вже пора й поспати».
НІЧ
Музика К. Домінчена
Ніч, ніч, ніч.
Річка веслує в тумані,
Ніч, ніч, ніч.
Місяць приліг вдалині.
Серце, клич
Очі, ті очі кохані,
Клич, клич, клич,
Може, всміхнеться у сні.
Ніч, ніч, ніч.
Хвиля шепоче до хвилі.
Ніч, ніч, ніч.
Зорі заснули в човні.
Серце, клич
Руки, ті рученьки милі,
Клич, клич, клич,
Може, обіймуть у сні.
Ніч, ніч, ніч.
Скільки ночей тих минуло!
Ніч, ніч, ніч.
Тиша стоїть у вікні.
Серце, клич
Те, що в тобі не заснуло,
Клич, клич, клич,
Може, провідає в сні.
ЗВЕЛИ НАС ОЧІ
Музика А. Андрухова
Коли з очима розмовляють очі,
Ніхто не чує їх слова пророчі.
Лише до серця серце гомонить:
Зови, любов, лови кохання мить.
Очі — як мрії досвітні,
Очі — сердець голоси:
Карі і чорні й блакитні —
Чари людської краси.
Звели нас очі і вуста з вустами,
Любов п’янила, мліла до безтями,
І щебетали млосно солов’ї:
Люби його, а ти — люби її.
Якби не очі — дивовижні чари,
Хто б наші долі зводив би до пари.
Якби не очі — хто б єднав серця,
Благословляв до шлюбного вінця.
НЕ КАЖИ НІКОМУ
Музика І. Сльоти
Не кажи нікому, не кажи нікому,
Що тобі я серце віддала одному,
А собі на горе, а собі на муку
Тільки залишила пісню про розлуку.
Хоч я добре знаю, дуже добре знаю,
Що тепер нікого так не покохаю.
Заховаю горе і пригою рану —
Тільки як же з іншим на рушник я стану?
Я не винна в тому, я не винна в тому,
Що навіки серце віддала одному,
А собі на горе, а собі на муку
Тільки залишила пісню про розлуку.
ОСІННІЙ ДЗВІН
Мелодія О. Богачука
Куди ж летить
За миттю мить
І не верта
Назад літа?
Здається, вчора журавлі
Весну гойдали на крилі.
Курли-курли,
Курли-курли,
Весну гойдали на крилі.
Була весна…
Та де ж вона?
Той цвіт, як сніг,
На скроні ліг.
А в небі знов за клином клин —
Осінній дзвін, осінній дзвін.
Курли-курли,
Курли-курли,
Коли ж чекати вас, коли?
Куди ж ви, гей,
Втекли з очей?
На мить одну
Верніть весну!
Якщо вам жаль її на мить,
Тоді хоч літо поверніть.
Курли-курли,
Курли-курли,
Весну і літо понесли.
КОЛИ НАД ОБРІЄМ ДАЛЕКИМ
Музика В. Горностая
Коли над обрієм далеким
Веслують крилами лелеки,
Бринить у небі голубому —
До дому рідного, до дому.
Приспів:
Де б я не був, своє крило
Завжди до тебе нахиляю,
Моє священне джерело,
Моє священне джерело,
Моє священне джерело —
Поліський краю.
Кружля з лелекою лелечка
Навколо тихого гніздечка,
Останні змотують тривоги
Важкої, дальньої дороги.
Приспів.
Коли над обрієм далеким
Веслують крилами лелеки,
Чиєсь чекання коло хати
Когось виходить виглядати.
Приспів.
НА ІВАНА КУПАЛА
Музика М. Дацика
На Івана на Купала —
Цілу нічку-ніч не спала,
Хороводи і віночки
Коло вогнища плела.
Через полум’я скакала
До Івана до Купала,
Ворожила над рікою
І з віночками пливла.
На Івана на Купала —
Цілу нічку-ніч не спала,
Доки співом-переливом
Соловейко не замовк.
«Де ж ти, доню, ночувала
На Івана на Купала?»
«Біля берега, матусю,
Де прибився мій вінок».
На Івана на Купала —
Цілу нічку-ніч не спала,
Хороводи і віночки
Коло вогнища плела.
А коли весільна осінь
Жару кинула цимбалам,
Мамі донечка до хати
Зятя Йванка привела.
ЖАЙВОРОВА ПІСНЯ
Музика М. Дацика
Володимиру Плютинському
Де шумлять жита врожаєм —
Жайвір в небі висне.
Ой, кого ж то так вітає
Жайворова пісня?
Щедрою нивою,
Долею щасливою
Радуйся, земле моя
Радуйся, радуйся,
Земле моя.
Знає жавір — дзвоник ранній,
Хто встає з зорею
І радіє на світанні
Рідною землею.
Жайвір — співом-переливом,
А хвилями — поле
Колосися славним жнивом,
Хліборобська доле.
Сійся, пісне жайворина,
Дощиком сріблястим,
Щоб дзвеніла Україна
Повнозерним щастям.
Я ТОБІ, УКРАЇНО, СПІВАЮ
Музика М. Дацика
Вийду, стану на Карпати,
Загуду в трембіту:
Добрий день, Вкраїно-мати,
Мій вишневий світе!
Здрастуй, Дніпре, батьку сивий,
Я тобі співаю,
І дивлюсь, як сходять ниви
Сонцем урожаю.
Я співаю тій хатині,
Де дитинства казка,
Де, мов крила лебедині,
Материнська ласка.
Чую запах рути-м’яти,
Чую щебіт гаю…
Як мені тебе обняти,
Чорнобровий краю?!
Я від хати і до хати
Щедрим співом лину.
Тільки піснею обняти
Можна Україну!
КУЄ ЗОЗУЛЯ
Музика А. Андрухова
Зелений шум — і білий цвіт
Защебетав на цілий світ.
А в самоті, не на виду,
Кує зозуля у саду.
Кує зозуля… А кому?..
Чи то мені, чи то йому?
Вона для кожного своє —
Кує-кує… виковує.
А навкруги — така весна,
Хмеліє цвітом далина!
Та де узявся сивий град —
І почорнів зелений сад.
Куди ж упало те — «ку-ку»
І мов розтало у піску?..
Лише сльоза не розтає —
Усе кує… кує… кує…
ПОГАДАЙ МЕНІ, ЦИГАНКО
Музика А. Андрухова
Погадай мені, циганко, погадай
На добро, на щастя і кохання.
А циганка на долоні погляда
І мого торкається зітхання.
Приспів:
— Всяке буває, —
Сказала вона, —
Хто не зітхає,
Любові не зна.
Хмари не плачуть,
А плаче блакить».
Очі не бачать —
Душа не болить.
Погадай мені, циганко, погадай,
Чи любов, чи зрада на долоні.
Знаю-відаю, що сльози — не вода,
Як вуста коханого солоні.
Приспів.
Погадай мені, циганко, погадай,
Нахилися до мого чекання…
Ворожбою і чар-зіллям відгадай,
Чи моє загоїться кохання.
Приспів.
Я БІГ ЗА ТІННЮ
Музика А. Андрухова
Я біг за тінню,
Вона тікала.
Хотів догнати
Я тінь твою.
Добіг до річки —
І тінь упала…
Один на березі
Стою.
Майнули весла,
Немов заграва,
Тебе із іншим
Несли в човні.
На тому боці,
Де човен плава,
Немає берега
Мені.
Блакитна хвиля
Питає синю:
Чого дивлюся
У далечінь?..
Вона не знає,
Що біг за тінню,
А нині сам
Стою, мов тінь.
ЧЕКАННЯ
Музика І. Сльоти
Натомилось моє чекання,
Я пущу його чайкою,
Білою чайкою в світ,
Може, стріне тебе і тихим зітханням
Передасть мій журливий привіт.
Приспів:
Лети, моя чайко,
Чекання моє, лети, —
Якщо не зустрінеш —
Не вертайся і ти.
Хвиля хвилю на берег кличе,
Та не довго судилося
Бути їм разом в житті.
Чи то туга моя, чи чайка кигиче? –
То не туга, то я в самоті.
Приспів.
Забарилось моє чекання,
Я стою, виглядаючи,
Долі моєї талан.
Гасне обрій надій мого сподівання
І на мрії мої впав туман.
Приспів.
ЖИТА, ЖИТА
Музика І. Сльоти
Жита, жита, цвітуть жита,
І пахне цвітом тепла хата.
Літа, літа, летять літа —
Ростуть синочки-соколята.
Знялись дими багрові —
Заплакав колосок,
Ви, мої чорноброві,
Подайте голосок,
Чи живі, чи здорові?
Жита, жита, горять жита,
І пахне димом чорна хата.
Літа, літа, не сплять літа —
О де ж ви, де ж ви, соколята?
Сини-сини, синочки,
Чого ж ви мовчите?
Ви, мої колосочки,
Життя моє святе! —
Ні листа, ні листочка—
Жита, жита, встають жита,
І пахне хлібом біла хата.
Літа, літа, мовчать літа —
І плаче, плаче сива мати.
Жита, жита, шумлять жита.
НЕ СУМУЙ, ЩО СОЛОВЕЙ ЗАТИХ
Музика К. Домінчена
Не сумуй, що соловей затих.
Я його для тебе серед гаю
Щебетом цілунків доспіваю
На вустах калинових твоїх.
Не сумуй, не сумуй, не сумуй,
Не сумуй, що соловей затих.
Не сумуй, що стих зозулі гук.
Я тобі на щастя, на кохання
Серцем докую її кування —
Пригорнись, послухай його стук.
Не сумуй, не сумуй, не сумуй,
Не сумуй, що соловей затих.
Не сумуй, що мовчазні гаї, —
Серця стук затьохкав поцілунком:
І зозулі закували лунко,
Заспівали дзвінко солов’ї.
Не сумуй, не сумуй, не сумуй,
Не сумуй, що соловей затих.
МАВ Я ЧУБА
Музика І. Сльоти
Мав я чуба, чуба, чуба,
Мав я чуба, наче гай.
Сам не знаю, моя люба,
Де взялась на нього згуба;
Хто виною — не питай.
Чи Мелашка, чи Параска,
Чи Христина, чи Горпина,
Чи Людмила, чи Марина,
Що від мене має сина.
Чи Оксана, чи Світлана,
Чи Маруся, чи Ганнуся,
Чи спитати треба Соньку,
Що мою колише доньку.
Чи та Белла, чи та Стелла
Чи та Віка, чи та Міка,
Чи спитати треба Нати,
Що від мене буде мати
Через Гальки, Соньки, Нати —
Знову свище півзарплати.
Не журися, Катерино,
Досить з нас і половини.
Мав я чуба, чуба, чуба,
Мав я чуба, наче гай.
Серце болем розрива,
Де взялась на нього згуба,
Стала боса голова…
Як же знести цю образу?
Я щоразу жду указу:
Що на тих моїх дівчаток
Накладуть колись податок.
І вони мені за чуба
Ще заплатять, моя люба.
А поки за щиру вдачу —
Сам плачу і гірко плачу.
КАЖЕ БАТЬКО, КАЖЕ МАТИ
Музика М. Дацика
Каже батько, каже мати:
«Досить, доню, дівувати!»
Я й сама те добре знаю.
Та за кого вийти маю?.
Як погляну на Івана, —
Завжди в нього пика
п’яна.
Ну, а Гриць хоч не
п’яниця,
Та немає клепки в Гриця.
А Миколі дай футбола,
Буде спати з ним Микола
А Омелько за машину
Проміняє і дружину.
А для красеня Данила —
Вже і третя не вгодила».
Хай як хоче сварить мати,
Буду далі дівувати.
Каже батько, каже маги:
«Досить, доню, дівувати!»
Може, хтось таки
знайдеться
Припаде мені до серця.
ПОЛІСЬКИЙ ВИКРУТАС
Музика І. Сльоти
Гоп, дир-бом-бом, гоп, дир-бом-бом,
Гоп, дир-бом-бом, бом-бом-бом!
Де ми тільки не бували —
Бубон, скрипка та цимбали.
Щирим серцем нас усюди
Зустрічали добрі люди.
Гоп, дир-бом-бом б’є обчасом,
Скоком-боком водить нас,
Скаче, в’ється вихилясом
Наш поліський викрутас.
Як заграєм, заспіваєм,
Аж луна пливе над гаєм,
Крутять вихором спідниці
І дівчата, й молодиці.
Скрипка плаче так жалібно,
А цимбали дрібно-дрібно.
Всі танцюють ще спритніше
І кружляють веселіше.
Бас гуде на повні груди:
«Почастуйте, добрі люди,
Щоб вам скрипка і цимбали
«Прощавайте» не заграли!»
ШАНУЙМОСЯ ТА БУДЬМО
Музика А. Андрухова
Шануймося, єднаймося та будьмо,
Тримаймося родинного стебла,
Забудьмо чвари і себе не гудьмо,
Доволі нас упало із сідла.
Доволі нас, доволі,
Доволі нас, доволі,
Доволі нас упало із сідла.
Не даймося обнятися з ганьбою,
Не даймося продатися брехні,
Допоки ми не будемо собою —
Ніколи нам не бути на коні.
Допоки ми, допоки
Не будемо собою —
Ніколи нам не бути на коні.
Братаймося від серця і до серця,
І з друзями ділімо хліб і сіль.
А хто на нашу душу замахнеться —
Ми вибухнемо гнівом звідусіль.
Ми вибухнемо гнівом,
Ми вибухнемо гнівом,
Ми вибухнемо гнівом звідусіль.